Три місяці тому я знайшла нову роботу. Начальник віддав розпорядження досвідченій співробітниці Галині навчити мене тонкощам роботи. Разом з професійною інформацією колега вивалює на мене безліч “сміття” – плітки про всіх і вся. Мені її плітки нецікаві, але коли постійно бубнять над вухом, це сильно відволікає. Взагалі, співробітники відділу намагаються менше з нею спілкуватися. Я теж спробувала так вчинити, але вийшло так, що спілкуватись стали більше. Справа в тому, що, як з’ясувалося, Галина живе в сусідньому будинку зі мною. Це вона з’ясувала, а не я розчула. Так ось, одного ранку, виходжу з під’їзду, а вона там стирчить. – Я тебе чекаю. Живу у сусідньому будинку.
Ти ж підвезеш мене на роботу? З того дня мені доводиться возити її і з роботи, і на роботу. Але це не так обтяжливо. Так, вона всю дорогу так і сипле плітками. Це мене дратує, але я зосереджуюсь на їзді та практично не слухаю її. А так машина їде, мене щастить, другий пасажир – не велике навантаження для авто. Але коли вона стала командувати мною, як особистим шофером – це вже ні в які ворота. То вона вимагає, щоб я пригальмувала біля аптеки, то біля супермаркету. Та ще стій і чекай на неї. Я, звичайно ж, послала б її далеко і надовго з її хотівками .
Але річ у тому, що мене колеги попередили, що ця дамочка дуже мстива .І свою помсту доводить до переможного кінця. Вона може так мене підставити, що мене звільнять за кримінальною статтею. Галина має такі можливості. Поки що я знаходжу різні причини відмовитися її возити. Але з кожним разом мені все важче придумати привід, щоб відмовити їй у поїздці до дому. Ось тепер прикидаю варіанти, як би безпечно для себе позбутися її суспільства. Поки що на думку спадає лише звільнення за власним бажанням.