Я змінила місце роботи. Нове виявилося дуже далеким від колишнього житла. Тому я вирішила орендувати житло ближче до роботи. Знайшла цілком пристойну квартиру. Хазяйка, Галино Володимирівно, здалася мені жінкою адекватною. Підписала договір із нею та переїхала туди жити. До речі, господарка жила в тому ж під’їзді, що я. Незабаром я помітила дива. Почалося все з історії з чоботями. Я спізнювалася на роботу, пробігаючи по передпокої, зачепила чоботи, і вони впали на підлогу. Я поспішала, тож піднімати їх не стала. Увечері повертаюся з роботи, а вони в мене акуратно стоять на місці. Я злякалась. “Невже поставила та забула про це?!” жахнулася я. Подумала, що в мене щось із головою. Потім історія з фікусом.
Галина Володимирівна просила поливати квітку. Я точно пам’ятаю, що вранці земля була суха. Я зробила відмітку в органайзері: “Обов’язково полити фікус”. Увечері приходжу, а він вже політ. Потім була ще пара – трійка таких самих випадків. Я вже надумала звернутися до психотерапевта, підозрюючи у себе стрес. Але… Історії з таємничими подіями виявилися не такими таємничими. Два тижні тому, я, за домовленістю з Галиною Володимирівною, надіслала їй на телефон свідчення лічильників. Отримала повідомлення у відповідь: “Я вже сама подивилася”. Ось тут до мене і дійшло, що, а слона то я не примітила! Запідозрила себе чорт ті в чому, а все виявилося простіше пареної ріпи – господиня квартири за моєї відсутності заходила в квартиру. Подзвонила Галині Володимирівні і прямо запитала, чи заходила вона до моєї квартири за моєї відсутності?
Вона спершу відмовлялася, але потім, під моїм натиском, змушена була зізнатися, що так входила. Я з нею посварилася, відразу зібрала речі і переїхала до подруги. Пару днів у неї перекантувалась, поки знайшла іншу квартиру… Вже рік мешкаю тут. Але мене постійно мучить підозра, що й нові господарі, за моєї відсутності заходять у квартиру і риються в моїх речах.