Коли моїй дружині, Галі, було лише 5 років, її батько піш ов із життя. Минуло лише кілька місяців, і її мати знайшла собі нового чоловіка . Незабаром у тещі та її чоловіка народилося двоє спільних дітей – Олег та Даша. Як не дивно, але вітчим дуже любив Галю навіть більше, ніж своїх дітей. Але мати поступово бачила свою старшу дочку як “зайву”, і думала, як її швидше позбавитися. Незабаром таке ставлення перейняли Олег та Даша. Коли Галя закінчила школу, мати сказала їй, щоб вона шукала собі чоловіка. На щастя, вітчим допоміг моїй майбутній дружині: винайняв їй кімнату в гуртожитку, дав грошей. Загалом через рік Галя почала працювати, і змогла вже винаймати повноцінну квартиру. Познайомились ми на випускному вечорі університету.
Стали зустрічатися, покохали одне одного, зіграли скромне весілля, на якому з її родичів був присутній лише вітчим. Коли ми сказали вітчиму, що збираємось накопичити собі на будинок, він дуже зрадів і пообіцяв допомагати нам усім, чим зможе – але потай від дружини. Але минуло кілька місяців, і вітчим серйозно захв орів. Його поклали до ліkарні, а ми відвідували його майже кожен день. Незабаром його не стало, а потім нам повідомили, що чоловік останніми днями свого життя встиг сkласти заповіт. Юрист оголосив, що вітчим залишив своїм дітям по дому, але щодо бізнесу він мав умову, яка, за волею вытчима, мала бути оголошена через певний час. Моя теща була в люті. Їй здавалося, що Галя нічого не має отримати. Більше того, вона привезла нам х вору маму вітчима, щоб ми її доглядали. Звичайно, ми прийняли бабусю як рідну. Вона виявилася дуже приємною і доброю жінкою, і ми дуже швидко стали рідними. Коли народилася наша донька , то її прабабуся начебто розцвіла. Доглядала дитину, гуляла з нею в парку. За рік нам знову зателефонував юрист. Увечері того ж дня вся родина вітчима була у зборі. Виявилося, що умова полягала в наступному: бізнес отримує той, хто доглядатиме його хв ру маму.
А бізнес був величезним: 3 ресторани, кафешка, кілька газетних кіосків, 2 готелі. Олег та Даша почали сперечатися, хто з них найбільше любить бабусю, але юрист перервав їх і запросив за стіл саму бабусю. -Скажіть, будь ласка, з ким із дітей ви доживатимете свою старість? -Звичайно ж з Галею. Я вже рік із ними живу. Бізнес по праву перейшов до моєї дружини. Олег із Дашею намагалися протягом року відсудити у нас якусь частину, але у них, звичайно, нічого не вийшло. Бабуся прожила з нами ще два роки. Коли її не стало, ми з усіма почестями проводили її в останню дорогу, адже рідніша, ніж вона, у нас нікого не було.