У Олі зі свекрухою були відмінні стосунки. Оля сприймала Наталю Ігорівну як другу маму. Її рідна мати жила далеко в області і не могла їй допомогти з дітьми, коли свекруха була завжди на підхваті. Коли Олю затримували на роботі, Наталія Ігорівна забирала онука зі школи, робила з ним уроки, іноді домашніми справами теж займалася. Олі було приємно повернутися в будинок, де вже прибрано, а їжа приготовлена.
Свекруху вона дуже поважала, завжди зверталася за порадою до неї, і вони часто ходили один до одного в гості. А потім їй якось подзвонила свекруха і без будь-яких пояснень почала висловлювати претензії. – Ти думала, що я для твоїх дітей безкоштовна нянечка? Ніякої допомоги відтепер, ти дітей для себе наро джувала, вистачить з мене! Я не дозволю себе більше використовувати! Вона була вражена таким вступом, не могла зрозуміти, що сталося.
Після цього дзвінка свекруха стала на кожному розі скаржитися на невдячну Олю. Дівчину це настільки зачепило, що вона через це перестала спілкуватися з Наталією Ігорівною. Неприємно, коли за твоєю спиною лихословлять, тим більше необгрунтовано. Вона ніколи у неї допомоги не просила, свекруха сама пропонувала. А Оля була завжди дуже вдячна за участь. Для неї досі загадка, що на неї знайшло.