Моєму братові п’ятдесят років. До сивого волосся дожив, а розуму не нажив. І треба ж було йому одружитися з Галкою… Мій брат переїхав жити до столиці тридцять років тому. Спочатку поїхав підзаробити, знайшов гарну роботу. Потім московське життя йому сподобалося, і він залишився жити там. Щоправда, житло він придбав у нас у місті. – Вийду на пенсію, переїду сюди жити, – казав він. Із жінками в нього теж не налагодилося. Пані серця в нього були, але жодної він у РАГС не повів.
Єдина його “довгограюча” пасія – це Галка з нашого міста. У Михайла періодично з нею спалахувала любов (зазвичай це траплялося, коли він приїжджав до нас погостювати). Пару місяців шури-мури, потім скандал і “розлучення і дівоче прізвище”. За ці роки Галка двічі була заміжня, від кожного шлюбу у неї по доньці. Коли її дівчатка виросли та вийшли заміж, Галка продала свою трикімнатну квартиру, переїхала до столиці і там купила собі однокімнатну квартиру. У столиці у них із Мишком періодично спалахує кохання. Брат живе в неї, вони разом їздять у відпустку.
То Галина проганяє його, і він (вже зі своєї орендованої квартири) дзвонить мені і скаржиться на Галку: – Вона не хоче мене розуміти! Навіть слова сказати не маю права! Потім знову помиряться і в них “Таке кохання! Таке кохання!” Скільки разів я казала братові: – Ця стерва лише використовує тебе! Згадай, коли вона починає тебе пестити? Наприкінці весни, до сезону відпусток! А коли жене в шию? Восени, коли відпустку на море вже провела! Ні. Не доходять до Мишка очевидні істини. А тут він подзвонив і каже: – Привіт, ми з Галею одружилися! Ох, дурню! Ох, дурню! Напевно, Галка задумала своїх доньок до столиці перевезти і їй знадобилося додаткове джерело доходу. Ось і захамутала мого дурного братика!