Моя дочка довгий час боялася спати сама у своїй кімнаті. До народження доньки, Анфіси, ми з чоловіком спорудили у майбутньої дитячої кімнаті цілий всесвіт у постільних тонах, з милими декораціями та без особливих акцентів, щоб у майбутньому дочка сама обрала тематику своєї кімнати. Це я до того, що в її кімнаті немає нічого такого, що могло її налякати чи траvмувати її дитячу пsихіку.
Щоночі дочка лягала в ліжечко, я навіть залишала нічник у її кімнаті включеним, але через кілька хвилин вона вже бігла до нас. Нам було незручно спати втрьох на одному ліжку. Як би я не пояснювала дочці, що нічого страшного в її кімнаті немає, і ми спимо з чоловіком у кімнаті поряд, вона все одно боялася чогось і постійно бігала до нас посеред ночі. Якось чоловік обійняв дочку і пішов з нею до її кімнати. Їх не було близько години, згодом чоловік повернувся сам. Сказав, що дочка заснула. Я дуже здивувалася, адже, навіть коли я лягала поряд, вона у своїй кімнаті не засинала, а тут таке. Чоловік сказав, що він просто розповів доньці казку на ніч, от вона і заспокоїлася. Тут я хотіла б зізнатися.
Я ніколи не читала доньці казки на ніч. Іноді я включала в неї мультики, іноді – дитячі аудіокниги, але сама нічого не читала. Наступного ранку дочка підійшла до мене і сказала, що тітка, що сидить у її кімнаті, охороняла її спокійний сон усю ніч. Я спочатку навіть злякалася, але потім вона пояснила, що тато їй розповів про добрих феїв, які охороняють спокійний сон малюків і в разі чого захищають їх. Ось як важливі казки для дітей. Хоч би яких висот не досягла техніка, живого спілкування вона не замінить.