В одну із квартир нашого будинку в’їхала родина – і про спокійне життя довелося забути назавжди. Все почалось із ремонту. Ну, казали, зрозуміло: заїхали нові мешканці, хочуть переробити все під свій смак – ми ставилися з розумінням. Але як тільки вони розпочали цей ремонт, ми зрозуміли, що навіть звичайна поклейка шпалер може трясти весь будинок. Звичайно, може, якщо робити це за допомогою молота та перфоратора. Складалося таке відчуття, що вони ходять удома в чавунних капцях: кожен крок членів цієї родини змушував сколихнутися і забути про те, що можна розслабитися, відпочити і тим більше поспати.
Коли ми з чоловіком заїхали до нашої квартири, теж вирішили зробити ремонт. Але робили це так, щоб не потурбувати хоча б одну людину: тільки вдень, щодня прибираючись у квартирі та на сходовій клітці. Напевно, ми зробили правильно, оскільки за весь період не отримали жодної скарги від сусідів. Щодо цієї нової родини, яка, до речі, оселилася над нами – то ми терпіли місяць. Чоловік якось не витримав і пішов розбиратися. Делікатно пояснив цим людям, що у нас маленька дитина, і вона не може спати.
А в нас самих уже постійний головний бі ль. А нові сусіди тільки нахамили моєму чоловікові і сказали, мовляв, працюватимуть стільки, скільки знадобиться. Залишалися крайні заходи – викликати поліцію. Ось тільки про блема полягала в тому, що пол. lція приїжджала не щоразу. Минуло два місяці і ремонт закінчився. Ми побачили, як до них заносять нові меблі і були на сьомому небі від щастя: невже зможемо нормально поспати? Ось тільки наше щастя тривало не довго. Закінчивши ремонт, батьки перевезли своїх дітей. Дві дитини, кошмарно активні – але ось відправляти в садок їхні батьки чомусь і не думали.
Але одного разу доля нам усміхнулася. До сусідської квартири цих мешканців заїхав чоловік: одразу було видно – колишній спортсмен. Поламаний ніс та вуха, величезні плечі. Спортсмен цей терпів тиждень, а коли вже не витримав цього балагану, то викликав батька сімейства на розмову. Той, звісно, нахамив за своєю традицією. Ніколи б не могла припустити, що удари по лобі можуть викликати у глядача таку естетичну насолоду. Зараз ми живемо мирно та спокійно, а головне – у тиші. Виявляється, підхід завжди є, потрібно просто вчасно його знайти.