– Я більше не можу слухати свекруху. Навіть гниючий фрукт не викидає. Вона цим дуже пишається. Моя свекруха не втомлюється розповідати нам із чоловіком, як вона готує для нас гнилу їжу, чистить, миє та смажить її. Все почалося з того, що мати чоловіка порадила Каті та синові переїхати до неї. Каже, придбання власної квартири займе у них багато часу. Вона легко може їх прийняти, бо мешкає сама у трикімнатній квартирі. Молодята погодилися. – Раніше ми з нею добре ладнали, вона була ввічливою і дбайливою. Але зараз… Надія Петрівна вважає себе гарною господаркою. Її головна сила в тому, що вона ніколи нічого не витрачає марно. На думку свекрухи, їжа не повинна зникати даремно.
Вона постійно починає розповідати про те, як гасила капусту, незважаючи на те, що та трохи зіпсувалась. Або як м’ясо почало псуватись, але вона його так ретельно вимочувала, що навіть немає запаху. Коли чуєш такі історії, пропадає апетит. Якби я не знала матір мого чоловіка, то могла б припустити, що вона навмисне все це розповідає. Але її не переробиш, вона просто така. Вона категорично проти того, щоб я намагалася готувати сама. Каже, що у будинку дві господині неприпустимо. Вона навіть сприймає мою ініціативу як образу. Я намагаюся уникати конфліктів. Більшу частину того, що готує моя свекруха, я не можу їсти. А щоб харчуватися у кафе, у нас із чоловіком не вистачає грошей. – Їжте окремо, у чому проблема? – Запитує колега. – Проблема в тому, що вона проти цього й гнівно реагує на такі пропозиції. Вона також дивується, що раніше її син був усім задоволений і любив смачно поїсти, але після весілля він став недолюблювати їсти. Ми навіть спробували приготувати бутерброди та купити продукти.
Проте свекруха, почувши, як ми ставимо чайник на вогонь, поспішає на кухню і гірко вигукує: “Чому ви мене не покликали?” Дівчина справді перебуває у складних обставинах. Вона не хоче сердити матір свого чоловіка, але водночас розуміє, що залишатися без їжі – не варіант. А може, молода пара особлива. Вони отримують від свекрухи їжу та частину квартири, але замість того, щоб сказати спасибі, вони скаржаться. – Я розумію, що ми повинні переїхати, якщо не хочемо ужитися зі свекрухою. Я розумію бажання заощадити гроші, але робити це у такий спосіб шкідливо для здоров’я. Ще вона щосезону намагається закатати сотню банок. На балконі вона зберігає банки із іржавими кришками. Вона тримається за них. Коли я сказала їй про це, вона відповіла: “Ложкою зніми цвіль, а потім спокійно їж”. Як можна вживати їжу, на якій є цвіль?