Мій син Макар навчається на 5-му курсі та зустрічається з Аліною, своєю однокурсницею. Аліна – гарна дівчинка, смачно готує. Я не маю сумнівів, що син її любить. Нещодавно Макар зробив пропозицію. Весілля вирішили зіграти за кілька місяців. Тому Аліна запросила мого сина до себе на батьківщину – знайомити із батьками. Як тільки Макар переступив поріг їхнього будинку, майбутня теща сказала.
Макар, ну ти і худий. Як же ти Алінку будеш на руках із РАГСу виносити? Мій син нічого не відповів і вони сіли за стіл. Почали обговорювати деталі весілля. -Зятьок, сім’я у нас велика, і родичів багато. Донька у нас одна, тому і весілля робитимемо, як належить. Твої батьки допоможуть грошима? Якщо ні, ми вам займемо, а потім віддасте, але з відсотками. І взагалі: тобі час знайти роботу. Моя донька повинна жити в достатку. Того вечора мій Макар почував себе дуже ніяково: був змушений постійно відхилятися від незручних питань та заув ажень.
Пробув він у батьків нареченої тиждень: ледве витримав. Коли вони повернулися до столиці, Макар подзвонив Аліні і покликав її на серйозну розмову. Коли дівчина прийшла, мій син оголосив, що жодного весілля не буде. Аліна обізвала його “маминим синком” і засоромила через те, що він злякався відповідальності. Але мій син з дитинства знав одне правило: хочеш дізнатися, якою буде твоя дружина у старості – подивися на її матір. Зараз Макар працює і отримує чудову зарплатню. Незабаром його підвищать до управителя.