Коли Вові було 13, а його молодшому братові, Іллі півроку, їхній горе-батько кинув їх із мамою і пішов жити «своє найкраще життя», сказавши, що втомився від сімейного життя і хоче пожити для себе. Спочатку мамі Вови доводилося, ох, як несолодко. Хлопець заробляв собі на кишенькові, розд аючи листівки на вулиці, а мама доглядала Іллю і працювати до 3-річчя хлопчика не могла.
У цей період сім’ї допомагали сусіди, хто чим міг, адже маму Вови любили і поважали все, оскільки свого часу вона всім допомагала. Коли Вові виповнилося 18, його мама вийшла заміж за чудового чоловіка, котрий полюбив хлопців, як рідних. А в 24 Вова сам одружився. За дружину він собі вибрав дівчину з дитбудинку. А познайомилися вони як! Віру ображали хуліrани на вулиці. Володимир заступився за неї і тієї ж миті відчув у Вірі щось тепле, рідне… Коли вони одружилися, Віра дуже просила забрати її брата з дитбудинку, який був молодший за Іллю всього на рік. Вони це зробили разом, і у сім’ї всі були щасливі, адже кожному було комфортно та спокійно у колі рідних людей.
Коли всі разом відзначали вихід брата Віри з дитбудинку, Вова увімкнув телевізор, щоб знайти якусь музичну програму для фону. Раптом за новинами показали до болю знайомі йому риси обличчя. Чоловіка затримали за підпільну діяльність. Вові стало соромно за батька, а потім він почав сміятися, згадавши, з якими словами з ними попрощався батько. Що ж, кожен домігся «кращого життя», яке собі уявляв.