Вчора ввечері ми з моїм чоловіком пос варилися, але до цієї сварки привели деякі моменти, про які я зараз і збираюся розповісти вам. У моїй родині був матріархат. Тато заробляв гроші, мама ними розпоряджалася. Тато завжди казав, що в нього є слабкість витрачати гроші, як тільки вони з’являться, тому він все віддавав мамі, а та вже знала, як з ними бути. Це явище я почала практикувати у своїй сім’ї. Ще на початку сімейного життя я запитала у чоловіка, як він дивиться на те, щоб гроші були в мене. Він сам зізнався, що йому так буде навіть зручніше.
На тому ми й вирішили. Чоловік віддавав мені зарплату, а я стежила за розпродажами, акціями та знала, що нам треба купувати насамперед, а що може почекати. Все було чудово, ніхто начебто не скаржився. Так ми прожили шість років. У нас бували всякі сварки, а як без них, але далі за звичайну 5-хвилинну сварку вони не доходили, а на тему грошей і бюджету в цілому ми більше ніkоли навіть не говорили. Якось чоловік повернувся з роботи якийсь роздратований. Він був злий, хоча все з ранку було, як завжди. Я вже подумала, у нього на місці роботи з’явилися якісь проблеми, але виявився чоловік злий саме на мене.
Я мужик чи не мужик, не зрозумів? – раптом ударив він кулаком по столу, – якого біса всі гроші повинні бути в тебе? Виявилося, колега чоловіка посміявся з нього, мовляв, тільки безхребетні віддають усі гроші дружинам, а справжні мужики зберігають свої гроші у своєму гаманці. Як би я не намагалася пояснити чоловікові, що я вже знаю, що де брати, щоб було і якісніше, і дешевше, він все кричав і навіть не слухав мене. Не знаю, до якого результату ми прийдемо і розумію, що цей чортів колега зачепив чоловіче самолюбство мого чоловіка, але все ж таки… нас все влаштовувало…