Ось уже рік, як Наталка з Іваном приходять до дитячоrо будинkу. Вони вже знають усіх дітей та праців ників. Подружжя хоче усиновити малюка, але у них обов’язкова умова: дитині має бути кілька тижнів. Тому вони щоразу приходять сюди з надією, що є поповнення. Іван із Наталкою вже втратили надію, коли їм зателефонували працівники органів опіки. У полоrовому будинkу було два хлопчики, від яких відмовилася мати.
Жінка народила трійню, але дівчинку забрала собі – а від хлопчиків відмовилася. Подружжя думало кілька днів: так, вони хотіли маленьку дитину, але одну! Як би там не було, після довгих роздумів вони ухвалили позитивне рішення.
Через кілька днів Павло та Степан були в них удома. Але на цьому історія не закінчилась. Батькам знову зателефонували з органів та повідомили, що мати відмовилася ще й від дівчинки. Цього разу Іван із Наталкою думали не довго: вони миттєво відповіли згодою. Так, із трьома буде дуже важко, але вони впораються. У цьому вони не мають жодних сумнівів. Вони виховують прекрасних дітей, і вони ніколи не відчують, що виросли не в біологічних батьків.