Ще в університеті у мене з’явилися хороші подруги, принаймні я так про них думала. Ми завжди і скрізь були разом утрьох. Допомагали один одному із навчанням, робили спільні завдання, нам було весело разом, адже ми ще жили в одному гуртожитку. Потім одна з подруг Лера почала кликати нас у гості на дачу. Ми всі приносили щось з собою, щоби все було по-чесному. На м’ясо для шашликів ми скидалися, ще хтось щось по дрібниці приносив. Я завжди намагалася принести всього за найвищим рівнем. Все ж таки мені хотілося таким чином віддячити Леру за гостинність.
Після університету ми продовжували спілкуватися, але вже не так близько, як раніше. Просто часу вільного мало, хочеться провести його із сім’єю. На дачі подружки рідко, але зустрічалися. Третя подруга приносила найбільше їжі, а друга практично нічого. І як би дівчинки їй не натякали, що всі мають здавати разом гроші, то вона відмазувалась, що згодом віддасть. Потім у Лєри з’явився хлоп ець. Вона була така щаслива. Хлоп ець, справді виявився дуже добрим. Пристойно заробляє, за Лєрою гарно доглядав, такі сюрпризи робив постійно, а зараз ще й у подорож із собою хоче взяти.
Відколи у Лери з’явився хло пець, то поїздkи на дачу стали ще рідше. Але якось Лера по старій пам’яті зібрала своїх подруг. Так в ийшло, що хло пець Лери з її братом жартома билися на вулиці. У цей момент прийшла мама Лери, вона побачила бійню хлопців і голосно сказала: -Лера, то це що, через твою подружку? (Al/KПовисла пауза. Я не могла до кінця зрозуміти сенс та логіки. Може, мама Лери подумала, що хлопці б’ються заради мене, то чому? І чому Лера поводиться так, ніби уникає мене та моєї присутності з її хлопцем? Здається, я починаю розуміти…