Я не можу часто бачитися зі своєю свекрухою. І річ не в сварках, ми взагалі ніяк не конфліkтуємо. Просто я не можу слухати її жарти невпопад, якісь дурні розмови. Я взагалі дивуюся, як у такій сім’ї міг вирости мій чоловік, який добре вихований, досить ерудований. Чоловік ніколи не скаже зайвого слова, стежить за своєю промовою. Але його мати мене просто вражає. Все почалося з її коментарів щодо нашого нового ремонту у квартирі. -Це що, такі штори зараз модні? Ганчірки якісь. Ось треба було з села наші квітчасті штори привезти, ось це я розумію якість.
Стільки років минуло, а вони не вицвіли. -У нас все нормально зі шторами, а колір такий ніжний, щоб око спокійно сприймало. -І ти думаєш, я в це повірю? Огидні штори, як і ваші меблі для кухні. У вас що фінансові проблеми?-З чого ви взяли. -Так тому що на меблі не вистачило грошей. -Гроші у нас є, зараз у моді мінімалізм, тому у нас так мало меблів та більше простору. А потім свекруха розпочала свою тему про дітей. Її дуже напружував факт, що ми рік одружені, але так і не народили дитину. У мене з чоловіком були інші цілі, ми хотіли заглибитись у кар’єру. Але за кілька років з’ясовується, що в мене буде дитина.
Ми готувалися до цього свята. І тут не обійшлося без свекрухи, вона вирішила, що торт має бути у вигляді якогось мультфільму. Сама пішла вибирати візок з ліжечком, хоча її взагалі ніхто не просив. А вона мені відповідає: -А то ти знову у своєму безглуздому стилі все дитині купиш, у нього в кімнаті нудно стане, я про майбутнє думаю, взагалі-то. У мене накопичується обурення; як вона взагалі сміє зі своїм жа хливим смаком мене засуджувати, так ще й ”селянкою” називати ?