У селі одна жінка мала двох дітей. Старша донька Олена та молодша Аня. Жінка одна виховувала дітей, чоловік кудись подівся. Але жінці не хотілося витрачати свій час та молодість, тому вона шукала собі нового чоловіка. Її спроби були безуспішними, хоча з багатьма чоловіками вона зустрічалася. Доньки виросли зовсім не схожі одна на одну. Старша Олена росла дуже доброю, цілеспрямованою, вона чудово навчалася у школі. А ось молодша Аня була зла і заздрила всім. До всього цього вона була дуже лінива, до школи могла тижнями не ходити, бо не хотіла. Після школи Олена поїхала до міста вчитися на медсестру. Вона ще встигала підробляти і більшу частину грошей відправляла мамі з сестрою до села. Дівчина на всьому сильно економила, а мати щомісяця просила дедалі більше грошей. Після закінчення навчання Лєні випала гарна можливість попрацювати закордоном.
Вона стала доглядальницею в однієї багатої сім’ї, в якій була старенька бабуся. Бабуся ця хворіла, за нею потрібен був постійний догляд. Олена за 6 років так сильно прив’язалася до багатої сім’ї, її вже вважали членом своєї сім’ї, сама Олена була дуже вдячна їм. Але за 6 років бабусі не стало. Батько сімейства сказав Лєні, що вона завжди може розраховувати на їхню допомогу, якщо знадобиться. Але Олена вирішила повернутися додому, до рідного села, все ж стільки років не бачилася з мамою та сестрою. Весь цей час мама та Аня жили за рахунок Олени. Аня один раз вийшла заміж, народила сина, встигла розлучитися. Мати так і продовжувала водити додому незрозумілих чоловіків. Коли вони побачили Олену, то мати навіть не хотіла її до хати пускати. -Ти що відмовилася від роботи та таких грошей закордоном? -Але ми 6 років не бачилися все ж таки … -Нічого страшного. Краще залишилася б і працювала далі. Олені було так прикро чути такі слова від рідної матері. Вона залишила велику сумку з подарунками на порозі і пішла. Влаштувалася працювати до лікарні.
Але все в місті було нестерпно сірим, нічого її не тішило. Через два місяці сестра Ганна з’явилася. Сказала, що вона скоро виходити вдруге заміж, тож їй потрібні гроші: -А я тут причому? -Як до чого? Гроші говорю потрібні. -Вирішуй свої проблеми сама зі своїм чоловіком. Про мене забудь. Через деякий час прийшла мати соромити доньку за те, що та грошима перестала допомагати. Але Олена мовчки слухала цю жінку і розуміла, що за ці роки вони стали зовсім чужими. У результаті Олена вирішила, що більше не хоче залишатися у цьому місті та поїхала закордон. Колишня сім’я влаштувала її на добру роботу; саме там Олена і стала щасливою.