Коли мені було 18, я зава g ітніла від коханої людини. Єдине – у той час вважалося ганьбою мати дитину без чоловіка, і тому мої батьки буквально відмовилися від мене, залишивши мене одну з немовлям. Мій хлопець одразу зник, дізнавшись, що ми чекаємо дитину. Він сказав, що не готовий до такої відповідальності і не впорається з цією роллю.
Я його зрозуміла: я й сама була не готова, але що поробиш?! Ми з сином перебралися в місто і потихеньку побудували свій світ заново. Нещодавно мені виповнилося 40. Син відслужив, повернувся з арм. ії, одружився, вони з невісткою подарували мені прекрасного онука. Так незвично відчувати себе бабусею… Але саме незвичайне сталося на моєму дні нар 0 дження. Раптом до нас постукали під час скромного сімейного застілля в честь мого 40-річчя.
Я відкрила двері, а там… мій хлопець, вірніше, вже дід. Він стояв перед дверима з букетом квітів. Попросив дозволити йому познайомитися з сином, а я і не проти була їх зв’язку… Син з батьком потім довго сиділи на кухні – їм було про що поговорити, а я тихо раділа, що виховала такого прекрасного сина з золотим серцем, готовим прощати і любити.