Я старша дитина в сім’ї, у мене також є сестра, яка молодша на чотири роки. У дитинстві стосунки у нас були дуже близькі. Я була для неї другою мамою, допомагала їй у всьому. Батьки у нас часто пропадали на роботі, залишаючи Мілу, щоб я її доглядала. Коли ми виросли, я після закінчення школи не вступила до інституту, бо закохалася в одного хлопця. Хоча Ігор і був із простої сім’ї, він дуже хороша людина. Після розпису я переїхала до нього. Він мав маленьку квартирку, яка дісталася йому від бабусі.
Ремонту там не було, але я не скаржилася, головне, що коханий був поряд. Згодом у нас і малюки з’явилися. Зараз у нас троє дітей, Ігор дуже намагається, щоб у нас все було, він на заводі надривається день та ніч. Проте грошей у нашій родині не так багато, я працювати не можу, бо в декреті. Часто коштів бракує навіть на потреби дітей. Доля моєї сестри склалася зовсім по-іншому. Вона вступила до юридичного університету, там познайомилася із забезпеченим хлопцем. Вони одружилися після закінчення університету. Живе вона зараз, як сир у маслі.
Грошей у них кури не клюють. Міла гуляє ресторанами, відпочиває на курортах, водить дорогу іномарку. Взимку чоловікові затримали зарплату, і я вперше в житті вирішила попросити гроші у сестри, бо нам банально не було чого їсти. Її відповідь вибила мене з колії. -От треба було заміж за нормальну людину виходити, щоб зараз не жебракувати. Посидиш трохи голодною, може, і зрозумієш, що в житті щось міняти треба! І це моя рідна сестра! Словами не передати, як мене образило її таке ставлення.