Я взагалі не велика любителька будь-яких мильних опер, мелодрам та інших «творів мистецтва» про розбите серце і таке інше, ось тільки на моїх очах сталася історія, яка мені була в рази цікавіша за все, що показують по телевізору. Поруч зі мною по сусідству жив мій колишній однокурсник – просто хороша людина та друг. Ще в універі, у нашій групі він був відомий, як людина неймовірної доброти, яка могла виконати будь-яке твоє прохання, пробачити будь-яку помилку, поділитися чим завгодно, і просто підтримати будь-якої хвилини, хоч свого закл ятого во рога, якщо він цього потребує.
Загалом, на словах – ідеальна ціль для людей, які могли б скористатися його добротою, але що в ньому було унікальне, то це його ставлення до таких людей. Одного дня він у прямому розумінні слова розбив руку одному хулігану, який украв гроші у нашої однокурсниці. Серед багатьох однокурсниць за дружину собі вибрав найгіршу для його типу особистості дівчину, яка просто стала грошовою пиявкою для нього, яка раз у раз випрошувала у нього гроші, а сама не працювала і не збиралася.
Для мене було просто дивно, як він міг ось так терпіти всі витівки дружини та ще й заохочувати таку поведінку грошима. В один день дівчина перейшла межу, і нахабно зрадила чоловікові. Що хлопець зробив? Викинув усі речі дружини, і без жалості сказав, щоб вона більше не посміла навіть перед ним з’явитися. Після цього в мене з’явилася сильна повага до цього чоловіка.