Коли ліkар заявив, що я вагітна, чоловік почервонів від гніву і почав кричати на мене. Я не знала, що відповісти йому, адже він був без п лідним.

Ми з чоловіком довго не могли зачати дитину. Зневірившись у цій справі, вирішили звернутися до ліkарів, щоб дізнатися причину невдач. Там виявилося, що я здорова, а ось у мого чоловіка є проблеми. Йому поставили невтішний діагноз – без пліддя. Ми дуже засмутилися з цього приводу, але треба було жити далі. Ми вирішили дитинку всиновити. Ми взяли новон ароджене немовля, назвали його Остапом.

Він став нашим сенсом існування у цьому світі. Ми були дуже раді, що він з’явився в нашому житті. Коли Остапу було п’ять, я відчула дивне нездужання. Мене госпіталізували. Ліkар, оглянувши мене, виніс вердикт: -Вітаю, ви вагітні! Я і чоловік переглянулись, Вадим почав на мене кричати: -Зізнавайся, з ким ти мені зрадила?! Як ти могла? Це точно не може бути моя дитина! Я намагалася заспокоїти чоловіка.

Advertisment

Я зовсім точно не зраджувала йому ні з ким. Вадим заспокоївся лише через деякий час, тоді я змогла вмовити його пройти обстеження повторно, але вже в дорогій приватній клініці. Там уже початковий діагноз спростували, сказали, що він може мати дітей, але це малоймовірно. Незабаром чекаємо появи на світ доньки. Ми дуже раді, що з нами сталося таке диво.

Advertisements
Advertisements