Свого батька я не знаю, мама про нього ніколи не говорила. Зате вона любила хвалитись тим, що мене одна виховала, на ноги підняла. Що без неї взагалі ніхто. Вона часто повторювала, що їй доводилося важко працювати, надриватися, щоб якось прогодувати мене. Але бабуся мені розп овідала, що моя мати все життя пропрацювала на одному підприємстві бухгалтером, отримувала добре, навіть дуже.
Нам на двох цілком вистачало. Кожне літо я проводила у бабусі в селі, щоб менше заважати мамі. Коли трохи виросла, то стала всю роботу по дому робити сама. Я все життя відчувала, що чимось завдячую мамі. У 15 років я почала підробляти скрізь, де тільки можливо, роздавала листівки, роз носила пошту. І все до копійки віддавала мамі. Коли в неї з’явився мій вітчим, вона почала за нього триматися всіма силами. Вона звинувачувала мене за те, що в молодості їй не виходило будувати стосунки з чоловіками, тому що я їй заважала. А тепер вона візьме від життя все.
Вітчим зробив багато, щоб я скоріше з’їхала від них. Я вийшла заміж. Спочатку у нас з чоловіком все було добре, але після народження дитини ми зрозуміли, що сильно поспішили. Довелося роз лучитися. Мені не було куди йти, окрім як назад до мами. І вона мене не прийняла, завтра треба буде кудись подітися з однорічним сином, бо мамі дорожчий її мужик.