У нас у місті все дуже тяжко з роботою. Влаштуватися кудись практично неможливо. Мене звільнили лише тому, що родичці начальника була потрібна робота. Так у нас все наважується. Чоловік у мене працює водієм, перевозить вантажі і кілька разів на тиждень. Решту часу проводить вдома перед телевізором або комп’ютером. Якось останнім часом він став скаржитися, що я багато грошей витрачаю. Але це не так, я собі вже не пам’ятаю, що востаннє купувала. Винятково продукти та щось для дому. Почала показувати чоловікові чеки з магазину.
Він почухав потилицю, зрозумів, що його мізерної зарплати не вистачає. І сказав, що мені треба виходити на роботу. А я б з радістю, набридло вдома сидіти, тільки місць немає. До того ж, ми давно вже мріємо про дитину, і все впирається в гроші. Нема на що утримувати малюка. Так що чоловік сказав, вийду на роботу, накопичимо трохи гроши потім вже про дитину можна замислитися. І ось свекруха знайшла мені місце. Сказала, що треба працювати продавцем у магазині. Платять середню зарплату по місту, але це краще ніж нічого. І все було б добре, тільки не сподобався мені графік роботи.
Два дні працюю-два дні відпочиваю. Приходити потрібно о 7 ранку, йти о 10, а то й пізніше, тому що після закриття магазину потрібно гроші перерахувати, підлогу помити, все впорядкувати. Я так розумію, дві доби я нормально спати не буду, а у вихідні доведеться відсипатися. І як я з таким графіком і здоров’ям маю планувати стати матір’ю? Але чоловік не побачив у цьому нічого критичного. Навпаки, сказав, що мені треба триматися за це місце. А мені так прикро в душі. От який би нормальний чоловік став так гнати дружину на роботу, краще б сам більше замовлень брав, тоді б і жили краще.