Коли Іванні виповнилося 27 – але вона встигла вже виростити та виховати двох синів – Колю та Марка. Хлопці росли розумними та здоровими, а коли жінці виповнилося 37 – на світ з’явилася донька Настя. Дівчинка мала проблеми зі здоров’ям, тому весь свій час і сили Іванна витрачала на Настю. Через 3 роки Іванна втратила чоловіка. Сини залишилися для неї єдиною опорою. Вони чудово поралися зі своїм завданням, але незабаром вони створили свої сім’ї та вилетіли з рідного гнізда. Настя росла вродливою дівчиною, і одного разу заявила матері, що закохалася в Юрку.
Іванна влаштувала грандіозний сkандал, адже знала, що Юрко – з дитячого будинку – ні кола, ні двору… Але Настя не відступала, і Іванні довелося змиритися. Юрій, як виявилося, був працьовитим та розумним хлопцем. Переїхавши до нареченої, він одразу взявся до ремонту старого будинку. Закінчивши все, взявся до паркану. Через 5 років Настя заявила, що їде до Польщі на заробітки. Виїхала, почала непогано заробляти, висилала мамі та чоловікові пристойну суму грошей. По селі поповзли чутки, що Настя знайшла там собі нового чоловіка.
На Новий рік зібралася вся велика родина. Були всі, окрім Насті. Під час застілля Коля заявив, що матері час би подумати про спадщину. -Замовкни зараз же. Хазяїн цього будинку – Юра. І більше не слова на цю тему. Брати переглянулись, підвелися зі столу і поспішили піти. Іванна навіть не намагалася їх зупинити. Коли вона вже прибрала зі столу, присіла подумати про те, що сталося. У кожного із синів є власний будином. Куди їм ще? А Юра прожив тут півжиття. Якби не він – будинок би давно розвалився. У результаті зрозуміла, що вчинила правильно.