У невеликих селищах поширена практика – весілля не з любові, а з розрахунку. Причини можуть бути різні, іноді навіть найпідліші. Ось тільки в цій історії молоду пару побрали просто за наказом їхніх батьків. Їм було начхати, чи люблять їхні діти один одного чи ні, їм просто було вигідне це весілля, от і вирішили звести їх, а кохання, вважали, з часом прийде: кілька місяців разом поживуть, далі й звикнуть один до одного.
Ось тільки все пішло не за планом батьків молодої пари. Після кількох тижнів тиску, молоді люди нарешті зламалися та зіграли весілля. Один одного вони не кохали, але й не ненавиділи.
Молоді були друзями з дитинства, нічого більшого. Вони, звичайно, могли провести разом в одному будинку кілька днів, але, щоб збудувати сім’ю, це вже було б складно. До речі, разом вони прожили 12 років. Дітей не завели, адже й сто сунkів між ними, окрім дружніх, не було. Ось тільки батьки пари думали, що їхній шлюб триватиме багато років, та й взагалі вважали цю угоду успішною.
Одного дня бідному хлопцю просто набридло жити за правилами батьків, і вони роз лучилися… ось так взяли та розійшлися по хатах. Ініціатором всього цього став саме хлопець, і ось тоді батьки його недо дружини стали сумувати, мовляв, як він міг так нещ адно зруйн увати всі стосунkи і кинути їхню дочку, в той же час їхня дочка була лише рада, що нарешті може вийти заміж за когось, кого кохає по-справжньому, а не з наказу батьків.