Так вийшло, що моя дочка раптово заваrітніла лише пару місяців після початку стосунків із Сашком, вже моїм зятем. Сашко та його родина радісно прийняли цю новину, і одразу покликали мою дочку жити разом із ними. Все начебто добре, її добре прийняли, але одного не вистачає точно. Сашко каже, мовляв нема чого реєструвати шлюб, що це марна трата часу, а користі від цього ніякого. Моя дочка поверхово з ним погоджується, але вона сама зі мною ділилася, що теж хоче штамп у паспорті, щоб дитина народилася в зареєстрованій сім’ї, але оскільки Саша цього самє робити не хоче, вона вже й не тисне на нього.
Думає, раптом ще й злякає своїм тиском і він взагалі від неї відмовиться, а не тільки від штампу. Я й сама намагалася з ним поговорити й порозумітися, мовляв, це твоя дитина, якщо ти не хочеш брати за неї відповідальність ще до її народ ження, то що буде далі? Так Сашко відповідає, що сама моя дочка ж не хоче штампу в паспорті. Так він же й не розуміє, що вона каже йому так, щоб не злякати його, а насправді сама теж хоче цей штамп у паспорті. Начебто це дрібниця і на ній не потрібно було так зациклюватися, а просто швидко взяти і робити, так у цьому будинку постійно нехтують цією темою та бажанням моєї дочки.
А як це можна? Вона ж носить під своїм серцем дитину, живе у твоєму домі, з твоїми батьками, а ти боїшся відповідальності і не хочеш її брати за дитину? Може тоді й наміри в нього несерйозні, якщо він штамп у паспорті не хоче? Загалом, за нею у них у домі добре доглядають, але те, що навіть його батькам все одно, реєструють вони шлюб чи ні, дає місце задуматись…