– Катя, коли мене не стане, будь ласка, забери Олену до себе. Я Олексію не довіряю. Ти ж знаєш, що він легковажний. Він приведе до будинку іншу жінку. А раптом вона не любитиме мою Олену? Раптом вона ображатиме мою доньку? Я впевнена, що Олені з тобою буде краще. Катерина подивилася на подругу з жалем. Вона слабшала з кожним днем. Вона вже мала дуже слабкий голос. Вона не знала, що сказати подрузі. Проте останні слова її зафіксувалися в пам’яті жінки. Вже за три місяці подруги не стало.
Тоді Катя почала розмову зі своїм чоловіком. – Максиме, нам треба забрати Олену до себе. – Чому? У неї є рідний батько. – Ганна перед самою своєю sмеptю попросила мене про це. Ти ж знаєш, що її чоловік дуже безвідповідальний. Не думаю, що Олені з ним буде добре. – Як ти взагалі зібралася забрати дитину у рідного батька? – Я з ним уже говорила. Олена йому не надто потрібна. Коли запропонувала забрати її, він зрадів. Це говорить на користь того, що дитина йому не потрібна, і їй з ним буде погано. Будь ласка, давай виконаємо останню волю Ганни. За підсумками Максим сказав: – Катю, роби що хочеш.
Так маленька Олена з’явилася у їхньому будинку. Вона не розуміла куди поділася мама. Їй було спочатку непросто адаптуватися. Максим ставився до дівчинки холодно спочатку, і вона почувала себе чужою в їхньому домі. Але поряд була дбайлива Катерина, яка огорнула дівчинку коханням. Згодом вона звикла, навіть потоваришувала з Павликом, який був практично її ровесником. Згодом і Максим звик до дівчинки, серце розтануло, він став сприймати її як рідну. Олені було добре у новій родині. Ось так і вийшло, що абсолютно чужі люди стали їй ріднішими, ніж рідний батько. Її рідний батько відразу після sмеptі жінки одружився з іншою жінкою, завів нову родину. Але й цей шлюб у нього довго не тривав. Через легковажність чоловіка від нього пішла дружина.