На день закоханих у школі я отримувала багато листівок. Було, звичайно, приємно, але тільки всі вони були від моїх подруг. Кожна підписана. Адже так хотілося, щоб хтось надіслав мені анонімну листівку, був таємно закоханий. Але цього не відбувалося, може тому, що я ще нова в класі. І все ж таки було прикро. Так хотілося незвичайної пригоди, побачень, як у всіх. А мені залишилося лише діставати підручники та робити домашнє завдання на завтра, адже навчання ніхто не скасовував. І раптом мені зателефонувала моя подруга шкільна Маша:
Збирайся, підемо сьогодні на танці. Нема чого нам вдома сидіти в таке свято. Я відклала подалі підручники і почала фарбуватися та збиратися. З Машею ми зустрілися біля клубу. Вона сказала, що ще має підійти її добрий знайомий. Я раніше нічого не чула про нього. І тут двері клубу відчинилися, звідти вийшов високий і гарний хлопець, він одразу мені так сподобався, у мене навіть коліна затремтіли. І якого було моє здивування, коли я дізналася, що саме він є другом Маші. Його звали Артем. Ми разом гуляли парком. У мене щоразу серце завмирало, коли Артем до мене звертався чи щось питав. І ось надвечір ми проводили до будинку Машу. Потім Артем як справжній джентльмен вирішив проводити мене.
А я жила далеко, так що ми ще години дві гуляли. Мені пощастило, і вдома нікого не було. Я покликала Артема у гості. З того часу ми почали зустрічатися, проводили разом щодня. Багато хто був проти наших стосунків, адже я була школяркою, а Артему було 22 роки, але нам було все одно на суспільство. Після закінчення школи я одразу заваrітніла. Ми з Артемом зібрали гроші та поїхали жити до міста. Там спочатку знімали кімнату. Потім наро дилася дитина і нас виселили. Артем почав працювати більше, і ми змогли зняти однокімнатну квартиру. Багато тягарів ми разом пережили. Я пам’ятаю, як нам не вистачало грошей навіть дитині на їжу. Але ми постійно намагалися знаходити виходи із таких складних ситуацій. Зараз я така рада, що доля звела мене саме з такою людиною, як мій чоловік.