Антон, Ігор та Паша з дитинства разом спілкувалися. Вони разом ходив в один клас, бігали гаражами, каталися на велосипеді і крали сусідські яблука. Вони стали справжніми найкращими друзями. Але міцна дружба була лише під час шкільних та студентських років. А далі доля розпорядилася інакше. Антон закінчив юридичний та став успішним адвокатом. Ігор так любив тварин, що став ветеринаром. А Паша любив з дитинства щось розбирати, тож став механіком. Антон був найбагатшим і найзайнятішим. У нього не залишалося часу для дружніх посиденьок.
Бачилися разом лише Ігор та Паша. Якось у Паші настав ювілей, 30 років – кругла дата. Він зібрав у себе вдома всіх близьких людей та друзів. Антон спершу сказав, що не зможе прийти. Але Ігор умовив його, і той все ж таки приїхав, але з великим запізненням на три години. -Вітаю тебе, друже, ось тобі від мене подарунок, – і Антон вручив великий конверт грошей. -Щось у тебе тут скромно. Може, в інше місце підемо відзначати, я все оплачу? -Адже головне не місце, а компанія. Ми все-таки тут зібралися, тож краще залишитися.
Типова відмовка бідних, які не мають своїх грошей. На цій фразі друзі стали сперечатись один з одним, в результаті Антон не попрощався і пішов. Ігор з Пашею зробили свої висновки, що тепер для Антона гроші понад усе. Вони перестали спілкуватися з ним . Поки не трапився нещасний випадок. Антон потрапив в аварію, стан був критичним. Друзі не могли кинути його в такому стані та приїхали на допомогу. Вони пройшли обстеження і здали для Антона нирку і кров. Антона вдалося врятувати. Коли він прийшов до тями і зрозумів, що для нього зробили друзі, то навіть розплакався. З того часу дружба між старими друзями поновилася з новою силою.