Я люблю робити подарунки, завжди ставлюся до цього дуже відповідально. Я не роблю великої різниці від подарунків для своїх дітей або для дітей моєї сестри. Все ж таки своїх племінників я теж дуже люблю. Чого не можна сказати про мою сестру. Я точно знаю, що вона має гарну зарплату, проблем у сім’ї щодо фінансів у неї немає. Вона може дозволити собі дорогі речі і сама собі на подарунки вимагає щось не дешеве. Перед Новим роком сестра може запросто написати список того, що хотіла б отримати в подарунок сама або для дітей. А там ціни із чималою кількістю нулів.
До того ж із брендових магазинів. Я не скуплюся, дарую те, що люди очікують отримати, але сама не отримую навіть половини моїх сил. Коли мова заходить про моїх дітей, то у мене всі не рви закінчуються, сил не вистачає, щоби висловити мою злість. Сестра подарувала моїй доньці на день народження якусь браковану ляльку без руки. Мабуть, через дефект її продали дешево. Іноді сестра навіть не намагається приховати ціну, начебто спеціально виставляє її, показуючи, які дешеві речі вона дарує моїм дітям. Донька від такої ляльки злякалася, відкинула її і більше не торкалася.
А сестра спокійно сиділа за столом, її нічого не бентежило. Іншим разом на Новий рік вона моєму синові подарувала дешеву машинку, у якої навіть колеса не трималися. І на звороті коробки був цінник, виявляється, машинка була по акції. Я вже не зтерпіла і сказала сестрі, що краще взагалі нічого не дарувати, ніж купувати будь-яку нісенітницю. Вона образилася, але мені байдуже. Я вже стільки разів через себе ці образи проносила, що більше не дозволю своїм дітям отримувати такі подарунки.