Я поїздом їхала до санаторію. Зі мною в купе була жінка похилого віку і молода мама з дитиною, якій було не більше року. Було видно, що жінка дуже засмучена. Раз у раз вона крадькома витирала сльози. Ми з Василисою Петрівною, а саме так звали жінку похилого віку, намагалися її втішити і трохи порадувати. Було видно, що у людини сталася якась особиста тра. гедія. Я пригостила її сина шоколадкою, а Василина Петрівна подала хустку, щоб Аня витирала сль ози. Пізніше вона почала ділитися з нами своєю історією.
Виявилося, що вона їде до рідного міста, щоб розпочати життя спочатку. Свекруха вигнала її з дитиною з дому, а все через те, що Матвій не надто схожий на батька. -Свекруха мене з самого початку не злюбила. Коли я зава гітніла, мені здавалося, що її ставлення якось зміниться, але ні. Коли народився Матвій, вона одразу помітила, що він не надто схожий на Андрія. Вона почала капати моєму чоловікові на мізки, що я йому зра dила. Зрештою, він їй повірив і став на її бік.
Я взагалі всіляко намагалася заслужити розташування свекрухи і бути доброю дружиною, але коли чоловік від мене відвернувся, бажання зникло. Молода мама не мала родичів, які могли б її підтримати. З батьків живим був лише батько, який був старий і сам потребував допомоги. Проте я бачила рішучість у її очах. Крізь сльози там виднівся вогонь та амбіції. Я дивилася на цю тендітну дівчину і розуміла, що в неї все буде добре.