Коли Саші виповнилося вісімнадцять, він одразу поїхав із батьківського будинkу підкорювати столицю. Я залишилася жити у нашому рідному селі з батьkами. Брат старший за мене на чотири роки. Свої великі кар’єрні амбіції він реалізувати не зміг, зате познайомився там зі своєю майбутньою дружиною Оксаною. Так як молоді житла не мали, після весілля вони приїхали жити до моїх батьків.
Дружина чоловіка особистість специфічна, мама з нею спільної мови не знайшла. Усі ті два роки, що вони з нами жили, супроводжувалися частими скандалами та сварками. Але останній конфлікт був особливо гучним, після нього брат із дружиною повернулися до міста, а з батьkами брат перестав спілкуватися. У місті взяли квартиру в іпотеку. Брат із батьkами не спілкувався років 10, мені іноді дзвонив. Я вмовляла його помиритися і забути старі образи, але він був непохитний.
Навіть на похорон батьkа не приїхав. Після смерті тата мама сильно захворіла, я її півроку доглядала, але вона на ноги так і не встала, пішла слідом за чоловіком. Через місяць після похорону зателефонував брат. -Слухай, я був у нотаріуса, батьки все тобі залишили. Ти не хочеш поділитися? Я розумію, що гроші всім потрібні, що він оплачує іпотеку, але ділитися не вважаю за потрібне. Щоправда, не знаю, як це позначиться на наших стосунках.