Я багато років працюю швачкою, у мене великий досвід та професійні навички, раніше я була співробітницею одного з найдорожчих ательє у нашому місті, але два роки тому прийняла рішення працювати на себе, працюю вдома та приймаю замовлення. Люди прикладних професій зрозуміють мою нелюбов до людей, які вважають, що можуть за слова подяки отримувати відповідні послуги.
Є в мене сусіди, які впевнені, що для них я речі маю шити тільки за спасибі. Ось нещодавно зайшла сусідка. Син її порвав у школі штани, але зізнався в цьому лише надвечір. Штани потрібні були до ранку, тому я відразу взялася за роботу, що забрало в мене майже годину мого часу. Коли я наприкінці назвала ціну, сусідка почала обурюватися, хоч гроші зрештою віддала.
Коли люди зрозуміють, що це не хобі, а повноцінна робота, яка теж має оплачуватись, адже потребує сили та час. Є в мене ще сусідка, яка завжди обіцяє заплатити завтра. Це горезвісне завтра ніколи не настає. Я пробувала працювати з передоплатою, але і тут люди вигадують різні відмазки, щоб не платити або відкладати. Коротше кажучи, своя справа досить енерговитратна штука.