Після весілля Анна з Сергієм жили у її крихітній, однокімнатній квартирі, яку дівчина отримала у спадок від бабусі. А коли Анна завагітніла, постало питання про розширення житлоплощі, до них на допомогу прийшла Ольга Захарівна, мама Сергія. Жінка, яка вийшла на пенсію, мала свою двокімнатну квартиру в іншому місті. Продали двокімнатну квартиру, продали однокімнатну Анни і на цю суми придбали трикімнатну квартиру. Ольга Захарівна, як повноправна господиня 1/3 квартири, стала жити з ними.
І з сином поряд, і з онуками помічниця. Жили дружно. Сварки, звичайно, були, але не критичні. Легко забули. Купили машину. Усі разом на ній їздили відпочивати на морі. Анна в декреті сиділа два місяці: місяць до і місяць після пол 0гів. І вийшла працювати. А з онуками сиділа бабуся. І господарство вела. Ну і Анна, звичайно ж, допомагала свекрусі. Так і прожили дев’ять років. А коли старшому синові Сергію виповнилося вісім років, а молодшому п’ять, Сергій вибрикнув. Залишив дружині з дітьми квартиру та маму на додачу, а сам пішов до молодої. Пішов з однією спортивною сумкою, де були його речі.
Йому тоді було тридцять п’ять, а його к0 ханій двадцять. Сергій, звісно, справно платив аліменти. З молодою не розписався, живуть цивільним шлюбом. Усіх все влаштовувало. Спочатку відхід Сергія не сильно вплинув на відносини свекрухи з нареченою. Ольга Захарівна та Анна продовжували підтримувати один одного. Але згодом відсутність сполучної ланки, Сергія, почала позначатися. Колись єдина дружна сім’я почала жити як сусіди у комуналці. Спробували розміняти квартиру, але однокімнатна і двокімнатна, сумарно коштують більше, ніж трішка . Звернулися по допомогу до Сергія. Але він, за всього свого бажання, допомогти фінансами не може. У самого іпотека. Так і продовжують жити разом сорокарічна Анна, із двома синами-підлітками, та її свекруха пенсіонерка Ольга Захарівна.