Я з 13 років допомагала мамі, готувала деякі страви сама, майстерно різала салати, смажила картоплю, також чудово пилососила, прибирала пил з будь-яких поверхонь і вміла багато чого іншого. Чесно кажучи, через це я й ненавиділа свята, що доводилося готувати на рік уперед, і я могла годинами простояти біля плити, смажити млинці чи готувати салати на Новий рік. Саме ці якості, закладені в мені мамою, і зробили з мене до неможливого гидливу дамочку, яку дуже складно здивувати у побуті своєю чистотою та порядком. Знаєте, в цьому плані мені не пощастило: я вийшла за Антона, і ми почали жити з його мамою.
Сказати, що вона не остання чистюля – нічого не сказати. Свекруха взагалі не слідкує за чистотою в будинку, а з порядком вона на «ви». Я в її будинку гидую пити зі склянки з полиці, мені доводиться все мити перед тим, як використовувати. Був час, я навіть непомітно для неї та чоловіка дезінфікувала пульт від телевізора кілька разів на день. У свекрухи ще є кіт, волосся якого у стравах свекрухи – хоч греблю гати. Я не раз пробувала поговорити зі свекрухою, пояснити їй, що жити у свинарнику не можна, проте все завжди закінчується криками про те, що ми живемо в її будинку, ще й маємо нахабство вказувати на її помилки. Незабаром настануть новорічні свята. Я вже уявляю, як весело ми зустрінемо 2023 рік.
Друзі святкуватимуть на дачі одного нашого друга. Я б теж була не проти такого свята, проте чоловік категорично проти нього каже, мовляв, якщо ми залишимо маму одну на свята, можемо піти зі своїми речами і більше не повертатись. Чоловік правий… напевно. У нас зараз немає коштів на орендоване житло, а поки ми живемо зі свекрухою, потрібно поважати її правила. Ну, подивимося, скільки мене ще вистачить.