Ми з моїм чоловіком у шлюбі вже 6 років. Виходила я за нього з великого кохання. Він був чудовим партнером, у всьому мені допомагав та підтримував мене. 4 роки тому він втратив свою основну роботу і з того часу не влаштувався на іншу. 2 роки тому мені довелося вийти з декрету раніше терміну, адже наше маля росло, а годувати і одягати його не було на що. Чоловік час від часу знаходив різні підробітки, але основної роботи у нього не було. Він раз у раз заробляв копійки і передавав усе своїй матусі.
Свекрусі, Наталії Дмитрівній, 59 років, на хвилинку, але вона вже вийшла на пенсію. На вигляд вона виглядає зовсім не як пенсіонерка, а бігати може більше і довше за мене, здоров’я їй дозволить, вже повірте. Загалом, я одна забезпечувала дитину, купувала нам продукти і платила всі комуналки. Чоловік свій зароблений мізер ніс одразу мамі. Одного разу я не витримала і сказала йому все, що думала з цього приводу. Вже за кілька хвилин після того мені зателефонувала свекруха і запитала, як я смію забороняти чоловікові допомагати своїй мамі фінансово. Та й яка нормальна жінка залишить свою дитину із чоловіком на весь день?
Це стало останньою краплею для мене. Усю наступну ніч я думала про те, як мені вчинити в цій ситуації, щоб було правильніше за все, і я вирішила ось що. Я сказала чоловікові, що він має рівно місяць для того, щоб знайти собі нормальну роботу і довести, що він цінує наш союз і нашу сім’ю. Інакше він може переїхати з речами до матусі. Сподіваюся, він правильно зорієнтується.