Справа була у звичайний недільний вечір, чоловік прийшов після роботи, переодягся. Суп вже стояв на столі. Мишко взявся за вечерю і десь посередині відклав ложку. -Ань, мені здається, що твою маму треба вигнати з нашого дому. Я відклала книгу. Мама жила у нас вдома вже чотири місяці, йти їй було нікуди. -Мені здається, що ти маєш рацію. Мамі моїй вже шістдесят п’ять. Раніше вона жила з батьком у селі у великому приватному будинку з усіма зручностями, але два роки тому вона залишилася сама. Я маму увагою ніколи не обділяла, часто дзвонила та її відвідувала. Вона часто скаржилася на нудьгу. -Ну, заведи собі якесь хобі, – радила я. Мама зазвичай лише відмахувалася. І ось чотири місяці тому ми з чоловіком збираємося на роботу, а до нас у двері хтось постукав.
Відчиняємо двері, а на порозі мама з кількома валізами речей. -Рідні, а я до вас жити! Ми з чоловіком здивувалися. -В сенсі? Чому? Мама увійшла до квартири і почала розкладати речі, паралельно весело розповідаючи: -Ну мою подружку Світлану діти до себе забрали вже, мені зовсім нудно стало. Та й це правильно. Я вже не молода зовсім, а обов’язок дітей доглядати старих батьків! -А як же будинок? -Я його продала, – як ні в чому не бувало сказала мати. -А гроші? -У мене на рахунку, якщо будете про мене добре дбати, може я вам і залишу їх у спадок. Ми з чоловіком здивувалися, якось неправильно, що вона ні з ким не порадилася перед таким рішенням. Але ми поступилися їй одній із кімнат, робити було нічого. До речі, живемо ми в невеликій, двокімнатній квартирі, за яку все ще виплачуємо іпотеку. Батьки нам із придбанням житла не допомагали.
Мама одразу сказала, що вони свій батьківський обов’язок виконали, виростили нас та дали освіту. З появою мами у нашому будинку довелося забути, що таке спокій. Вона будила нас о шостій ранку і вимагала, щоб ми її розважали. Все б нічого, але у нас із чоловіком двоє дітей школярі, обидва працюємо, справ повно. Коли ми в чомусь відмовляли, вона починала шантажувати грошима, на які, правду кажучи, ми ніколи і не розраховували. У результаті, коли чоловік запропонував просто маму вигнати культурно, я не була проти абсолютно. У неї купа грошей, нехай купить собі квартиру, з її пенсією і грошима, що залишилися, вона може хоч до кінця життя жити і ні в чому не потребувати. Коли ми оголосили мамі про наше рішення, вона моторошно образилася, пішла, обізвавши нас останніми словами.