Ганна виховувала своїх двох синів одна. Чоловік покинув її, коли старшому, Владу, було 4, а молодшому, Вові – 2. З того часу Ганна забула про особисте життя надовго. Вона жорстко економила на собі, щоб хлопці нічого не потребували. Колишній чоловік Ганни одружився з іншою жінкою, а незабаром у них народилася донька. Чоловік не платив аліменти, а Ганна їх не вимагала, адже знала, що всі ці судові провадження погано позначаться на пси хіці дітей.
Так і йшов час. Влад познайомив свою дівчину із мамою. Віра Ганні сподобалася, вона була милою, відкритою дівчинкою. Віра якось сказала, що вона завжди мріяла про пишне весілля, і ці її слова стали вирішальними у стосунках Анни із сином. Влад виконав прохання дружини. Він влаштував шикарне свято для коханої: знайшов найкращий ресторан, орендував лімузин, замовив найкращі страви та шоу-програми… проте мати на весілля хлопець не запросив.
Ганна все життя прожила заради дітей, навіть заміж вдруге не вийшла, щоб у хлопців не було жодних проблем із вітчимом. Влад запросив на своє весілля батька, його нову дружину та дочку. Свято вдалося на славу, але ні матері, ні молодшого брата, який дізнавшись про матір, сам не з’явився на весілля, на урочистості не було. Анна всю ніч лила сльози. Вона ж всю себе подарувала синові, а він так низько і підло з нею вчинив…