Я вже довгі роки знімаю кімнату в трикімнатній квартирі. Так, звичайно, іноді не зручно, але зате набагато дешевше виходить. Все було нормально до недавнього часу: до нас у квартиру заселилася нова сім’я – подружжя і троє дітей. Ну, як нова сім’я, сестри власниці квартири. В перший же день склалося відчуття, що за стінкою відбувається облога якогось середньовічного міста. Я не могла стерпіти всього цього, тому відразу ж пішла до хазяйки та висловила їй претензії з приводу того, що приїзд нової сім’ї зі мною ніхто не погоджував. Причому, це не нові мешканці: приїхали вони на тиждень.
Але ж цей тиждень ще прожити треба. Ці люди взагалі не уявляють собі, що таке особисті кордони і комфорт. Вони можуть годинами не виходити з туалету, діти можуть жбурляти в мої двері свої м’ячі, жінка може годинами на них кричати, щоб вони йшли вже спати. А найцікавіше те, що господиня квартири, швидше за все, чудово знаючи родину своєї сестри, завчасно звалила до подруги, залишивши мене з цим кошмаром один на один. Перший ранок було найжахливішим: діти прокинулися ні світ ні зоря, стали бігати по коридорах, а коли вся сім’я поснідала, то залишила в раковині цілу гору посуду.
Коли я попросила жінку помити за собою, вона заявила мені, мовляв, запізнюється, таксі вже чекає, а помиє вона все ввечері. Але ввечері було ще гірше: телевізор кричав на повну котушку, а ці жахливі діти кидалися один в одного іграшками і навіть не думали лягати спати. Зараз мене хвилює ще й інше питання. Раніше ми з господинею платили за комунальні навпіл. Але ж в цьому місяці в квартирі жило ще 5 чоловік, причому, милися вони годинами. Прошу у Господа сил, щоб дожити до понеділка. А ось комуналку в цьому місяці я платити не збираюся.