З чоловіком ми одружилися багато років тому. Мені тоді було 19, а чоловікові 24. Нещодавно нам довелося закрити свій бізнес, бо більше не могли платити за оренду. Як наслідок, нам довелося шукати нову роботу. Рома мав вищу освіту інженера, але вчився він багато років тому, і зараз з його навичками йому нічого не могли запропонувати. Все, що траплялося з вакансій – це охоронець, вантажник і т.д. Але робити не було чого: чоловік взявся за такий підробіток, я ж влаштувалася нянькою в дитячому садку. Платять нам копійки. Ми маємо доньку, яка живе із зятем в іншій країні.
Вони мають двох дітей. Нам би дуже хотілося їм допомогти якимись подарунками, але можливості, як відомо, немає. Добре, що із житлом у нас проблем немає. У нас є двійка, а від батьків мені дістався невеликий будиночок у селі. Там довгий час жила сестра моєї мами, але оскільки зі здоров’ям у неї не дуже, то донька забрала її до себе. Там 3 кімнати, і всі вони потребують ремонту, але тільки косметичного.
Та й господарство там можна завести: місця повно. Тому я і запропонувала Колі здати свою квартиру в оренду і переїхати в заміський будинок. Все, що ми отримуватимемо від квартири, вистачить для того, щоб нормально жити. Але Коля вперся. Каже, мовляв, ми міські люди, він ніколи в житті не жив у селі, і навіть гадки не має, як працювати в селі чи тримати худобу. Але це наш єдиний вихід. Так, потрібно вставати о 5-й ранку, але ж і до цього можна звикнути. Як мені зараз достукатися до чоловіка? Адже зі своєю копійчаною роботою ми тут довго не протягнемо. Потрібно щось вирішувати – поки не пізно.