День був звичайним, після роботи я як завжди зайшов у супермаркет, купив солодощі для сина. В умі я вже уявляв, як зрадіє син. Він щодня мене дуже емоційно зустрічав, кидався з розгону в обійми. Наблизившись до нашого поверху, я почув дивний гуркіт і прискорив крок. А там на всю кипіла вже робота! Теща та тесть керували робітниками, які виносили меблі з нашої квартири. Я здивовано дивився на це. -Що відбувається тут? Де Наташа та Ваня? Свекруха, помітивши мене, обурено прошипіла. -Відійди, не заважай людям працювати! -Що тут відбувається?! – твердо спитав я.
Негідник, питає він ще! Ми дізналися про те, що ти зраджував Наташі! Моя подруга бачила тебе з жінкою у кафе! Минулого тижня я справді зустрічався з колегою з ділового питання. Сиділи ми в різних частинах столу, і зустріч тривала не більше півгодини. Я намагався це пояснити батькам дружини, але безуспішно. З нашої квартири забрали всі меблі, які нам на весілля подарували.
Я почав телефонувати дружині, але вона не брала слухавку. Її батьки з самого початку шлюбу мене не злюбили. Вони мріяли, що їхня донька вийде заміж за когось багатого, а тут я, звичайнісінький офісний працівник. Не знаю, які казки вони Наталці розповіли, щоб вона погодилася з ними поїхати. Я наступного дня поїхав додому до батьків Наталки, щоб поговорити з нею, але вона не погодилася. Тепер я подав до суду, щоб відсудити законне право бачитися із сином. Мене одне цікавить, чи задоволені тепер її батьки?