Моя сусідка каже, що я зобов’язана подавати на аліменти, але я й копійчину не готова відсудити у своєї дочки. Справа в тому, що моя дочка з дитинства ділилася зі мною навіть своєю останньою цукеркою. Вона ніколи не була жадібною. Дочка часто відправляла мені гроші, навіть коли я не просила… до речі, я ніколи грошей у неї не просила, тож вона їх відправляла завжди без причини. Так тривало, доки я вийшла на пенсію.
Справа в тому, що я останні роки і на зарплату ледве мешкала. Усі гроші йшли на ліkkи та коммуналки , а на інше давала доньку. Коли я вийшла на пенсію, дочка, мабуть, подумала, що пенсія чимось більша за мою зарплату, і я зможу і на неї непогано так пошикувати. Мій продуктовий кошик складається завжди з одних і тих же продуктів: картоплі, гречки, рису та моркви. Іноді я можу собі дозволити молочка або шматочок курки, але це тільки тоді, коли на ліkи цього місяця йде менше грошей.
Іноді в мене відключають електрику, а іноді воду… просто пенсії, чесно, на все не вистачає, як би я не заощаджувала. Нещодавно мене стало зовсім туго, і я прямим текстом попросила у дочки трохи грошей на продукти та ліkи. Дочка відправила мені 500 гривень. Я не могла повірити в те, що моя щедра, велелюбна дочка вважала достатнім 500 гривень мені на місяць життя. Більше я принижуватися не збираюся… житиму далі на пенсію. Скільки проживу і цього буде достатньо.