Історія мого життя – готовий сценарій для класичної мело драми. Моєї мами не стало, коли мені було 2. Я залишилася з батьком, але він із цим горем теж не впорався, і пішов із життя, коли мені тільки виповнилося 14. Я потрапила тоді до дитбудинку. Там мені доводилося несолодко. Я знала, що всі усиновлюють дітей набаrато молодших за мене. Так я і не хотіла, щоб мене хтось удочерив, так що я просто чекала свого повноліття. На щастя, мені було де жити потім: квартира батьків дісталася мені.
Там я жила одна, паралельно підробляла у супермаркеті, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. До весілля все йшло ідеально, але потім мій чоловік показав своє щире обличчя. Він почав розпускати руки. Все дійшло до того, що я потрапила одного разу до лікарні зі струсом і викиднем. Мені абияк вдалося від нього втекти. Але потім він ще довго мене переслідував.
Після таких токkичних стосунків я зненавиділа чоловіків. Я їх дуже боялася і думала, що всі вони схожі на мого колишнього чоловіка. Цей страх привів мене до психолоrа. Ми пропрацювали мою травму і я знову повернулася до нормального життя. Нині я працюю мед ичною сестрою. У мене є багато колег, які показують мені знаки уваги, але чоловік у моєму житті повинен з’явитися не як галочка, адже всі твердять, що у 28 вже потрібно мати дітей, а за великою любов’ю і моєму бажанню.