Маргарита Петрівна колишня вчителька з хімії, зі стажем 30 років. Після см ерті своїх батьків вони з чоловіком переїхали в село, а свою квартиру залишили зятю з донькою. Єдиний онук Максимко часто з батьками гостював у них удома, а на літніх канікулах завів собі друзів. Якось Маргарита Петрівна робила домашні справи, як сама каже, внутрішній голос покликав зі словами “Знайди Максимку”. Був початок березня, холодно жахливо, а Максим зі своїми друзями вирішили пошукати пригоди. Дістали з занедбаного будиночка двері та захопили кілька палиць.
У селі річка є, і вони, взявши все це, приперлися до річки. По черзі почали “плисти”. Спочатку Андрійко, став на двері, проплив метрів зо три, побоявся і назад. Наступним був Ванька, той був сміливішим, далеко пішов. Ось і настав час Максимки. Заліз на двері і щоб показати свої сили проплив до повз плаваючої крижини. Заліз і гордо дивиться, розуміючи, що переміг. Хлопці попросили відштовхнути двері, щоби самі до нього припливли. Він двері то відштовхнув, але крижина почала повільно, але рухатися до середини річки спочатку було смішно, а потім до дітей дійшло, що це небезпечно і вони швидко зателефонували батькам.
Майже все село зібралося біля річки та рятувальників викликали. Крижинки були дуже гострі, тому гумовий човен не підійшов би, а для звичайного човна прохід був закритий. Довелося рятувальнику приплисти у цій холодній воді до хлопчика. Після порятунку дитини Маргарита Петрівна вирішила подякувати рятувальнику. Вона підійшла і завмерла. Перед нею стояв її учень Паша. Вона відразу згадала свого двієчника, ніколи б не подумала, що в майбутньому він урятує життя її онуку. Обійняла і подякувала. У навчальному закладі складно вгадати, ким стане твій учень, космонавтом чи співаком, рятівником чи безробітним. Звичайно, важливо добре вчитися, але це не дає гарантії, що в майбутньому ти щось зробиш корисне для світу.