Мати з другим чоловіком вирушила жити до столиці. Я зі своєю дружиною намагався якнайчастіше відвідувати бабусю в селі, щоб вона сама там не сум увала. П’ять років тому діда не стало, з того часу вона сама справляється. Ми з дружиною приїжджали на кожен городній сезон, щоби допомогти бабусі зібрати врожай. Зазвичай їй і гостинці всякі з міста приносили. Бабуся завжди була нам рада, до нашого приїзду навіть пекла пироги.
Тільки недавно щось змінилося. Зазвичай усміхнена бабуся стала зустрічати нас якось неохоче. Я не розумів, що відбувається. Вона перестала нас чимось пригощати і всім своїм виглядом показувала, що не дуже рада. Сидячи за порожнім столом, я таки не витримав і запитав: -Бабусю, щось сталося? Ти останнім часом ніби не надто рада. Вона невесело посміхнулася.
Ну, а хто буде радий гостям із порожніми руками? Ви мені раніше цукерки приносили, пральний порошок, а тепер безкоштовно хочете в мене їсти? Ні! У нас дружиною брови на лоба злетіли. Так, останнім часом у нашій сім’ї є деякі фінансові труднощі, через які нам і самим іноді на продукти не вистачає, але я ніколи не думав, що бабуся така меркантильна. Вона зовсім не зважає на те, скільки ми їй на городі допомагаємо. Я дуже образився і вирішив, що ми до неї більше не поїдемо.