Як тільки ми одружилися, з першого ж дня спільного життя мріяли про власний будинок. Але жили ми поки що у двійці, в якій уже росла наша донька Світлана. Але ми постійно відкладали гроші та будували будинок на ділянці, яку нам подарували мої батьки. В’їхали ми в цей будинок лише 4 роки тому. Донька на той момент уже виросла та з’їхала від нас. А цього року вона вирішила вийти заміж. Зятя ми знали давно, але його батьків бачили лише кілька разів – запрошували їх до себе на шашлики. Свати наші дуже хороші та прості люди.
Батько зятя – чоловік із золотими руками, який вміє робити практично все. Живуть вони у маленькій двійці разом зі своїм молодшим сином. Останні кілька тижнів сваття стала мені постійно дзвонити. Казала, що хочуть приїхати до нас у гості. Я казала спочатку, що в мене багато справ то на городі, то по господарству, але моя фантазія вже зникала з кожним днем. Але я мала причину для постійних відмов.
Справа в тому, що я не хочу перетворити будинок нашої мрії на місце відпочинку для всіх родичів. Та й не хочеться мені постійно забиратися до та після гостей, готувати їм сніданки, обіди та вечері. На відміну від сватті, я ще працюю. Зараз я не знаю, як натякнути цим людям, що не хочу приймати їх у гостях. Можливо, я погоджуся це зробити у новорічні свята, але, даруйте мені, не більше…