Я стояла в черзі в кафе. Переді мною в черзі стояли двоє чоловіків, одна жінка і старенька. Бабуся була старенька, вона була або незаможною, або злиденною. Одяг на ній був дуже старим і пошарпаним. Коли черга дійшла до бабусі, вона попросила чашку гарячої води, щоб зігрітися. Біля каси був хлопець з азіатською зовнішністю. Мені спочатку здалося, що хлопець їй відмовить і попросить залишити приміщення. Але хлопець заварив для неї чай і поклав для неї цілий пакет випічки.
Це зайняло якийсь час, і чоловікі стали обурюватися, що їм доводиться чекати. -Чому він всяку шваль обслуговує? Гнати таких треба за шию.-голосно обурювався чоловік. Бабуся зніяковіла і поспішила швидше покинути кафе, хлопець просто промовчав. Коли черга дійшла до чоловіків, і вони стали говорити своє замовлення, хлопець на них навіть не дивився , просто ігнорував.
-Вибачте, ми всяку шваль не обслуговуємо. У всіх роти залишилися відкритими. Я хотіла поаплодувати стоячи. Чоловіки почали лаятися. На шум вийшов менеджер. Зрозумівши, що сталося, він попросив чоловіків покинути приміщення. Відчуваю гордість за співробітників цього кафе. Ніколи не знаєш, що станется в житті людини. Потрібно бути добрим завжди.