– Син, батькові погано, приїжджай терміново! – пролунав дзвінкий голос старої матері Кирила по телефону. – Мам, ти знаєш, у мене справи, важливі зустрічі… я не можу, пробач. У Київ приїду тільки в середу, – з цими словами хлопець поклав трубку і потопав у просторий зал для обговорення нових контактів з іноземними партнерами. Через кілька днів отця Кирила не стало. Вони з мамою важко перенесли цю новину. Мати хлопця не погодилася переїхати з ним в іншу країну.
– Ти все одно весь день в роботі, а мені буде нудно одній в чужій країні, а тут я хоч мову знаю, — пояснила жінка. Щоб за мамою було кому доглядати, Кирило влаштував її в кращий будинок для преstарілих, а сам полетів в Іспанію по роботі. Одного разу йому зателефонували посеред робочого дня і сказали йому швидко приїхати, адже його мамі було погано. – Що я можу для тебе зробити, мам? Тільки скажи, — зі сльозами на очах запитав Кирило.
– Син, мені потрібен кондиціонер, а то дихати в жарку погоду нічим, потрібен холодильник, а то тут один на два поверхи, потрібні нові стільці: від цих спина болить, я ще… интернет цей ваш, чи як ви це називаєте. Ось. Воно все мені потрібно. Кирило здивувався від чітких вимог матері. – Що ж ти раніш не говорила? Я все для тебе організував би , — сказав чоловік. – На біса мені це все здалося? Я війну і блокаду пережила , мені сухого хліба і спокійного куточка подавай, я про тебе дбаю. Щоб коли ти сюди переїдеш, тобі зручніше було.