Аня дуже любила свою сім’ю, вона завжди для всіх старалася, доглядала, дбала. Вона знала, що відбувається у чоловіка на роботі, знала, як справи у сина у школі. Обов’язково намагалася допомогти порадою, переживала за кожного. Вдома завжди було багато смачної їжі, бо Аня вставала аж о 5-й ранку, щоб встигнути приготувати для своїх хлопчиків смачні сніданки. Будинок був чистенький, скрізь посадили красиві квіти, всі сорочки погладжені та весіли у шафі. Якось Аня почула розмову сина та чоловіка, чоловік тоді сказав: -Як же вона часом дістає своєю турботою.
Так, реально, тату. Вже дістала. Того дня Аня ходила вдома сама не своя. Було так прикро, адже вона старалася для сім’ї. А виявилось, що це взагалі не цінується. Того ранку вона не встала, як завжди, о 5 ранку. Чоловік та син самі зібралися у своїх справах і пішли. Аня зібрала свої речі та написала записку: -Мої дорогі, я їду до тітки Зіни, вона себе неважливо почуває. Усіх люблю, не сумуйте. Аня справді поїхала до своєї тітки, бо та її давно вже кликала в гості. Вони перестали спілкуватися з чоловіком та сином, не дзвонила і не писала.
Через два місяці вони все ж таки усвідомили свою провину. Чоловік закидав Ганну повідомленнями про те, що вони сумують, чекають Аню назад додому і все усвідомили. Аня повернулася, вона одразу здивувалася, як чоловік її зустрів. На пероні він стояв із великим букетом квітів. Вдома син приготував смачний обід. Вся сім’я сіла за стіл, ще раз попросили у Ані пробачення за те, що не цінували її праці. З того дня все змінилося. Тепер чоловік і син самі допомагають Ані з домашніми справами, щоб вона могла якомога довше відпочити.