Чоловік прийшов до своєї колишньої дружини, яку він так і не зміг забути. Валя відчинила йому двері, вона не хотіла його бачити, але колишній чоловік все ж таки почав: -Я довго намагався тебе забути, чесно говорю. Але не виходить у мене без тебе жити, я не можу так. -Ти що, знову випив? Іди опохмелись. -Ні, Валю. Я тверезий. Я знаю, що завдав тобі багато болю. Але я був дурним, вибач мені.
А зараз-то що змінилося? -Після роз лучення я думав, що заживу новим життям. Думав там жінки з’являться, мандрувати буду, але не моє це все без тебе, Валю. -Що, на старість років зрозумів, що не потрібен нікому і вирішив повернутися? -Ні. Чому ти така жорстока, у нас же з тобою спільний син. -Ти його років 7 не бачив, хлопцеві вже 20 років. Що познайомитись вирішив? -Валю, може у нас все ж таки вийде почати все спочатку? -Ні, навіть і не думай. Іди… -Ти так і не вибачила мене. -Пробачу, якщо підеш і більше бачити тебе не буду. Валя зачинила двері.
Може здатися, що вона вчинила жорстоко, але якщо згадати, як вона мучилася зі своїм колишнім чоловіком, то одразу стане зрозуміло, що Валя вчинила правильно. Ті рани, які він залишив їй ніколи не заживуть. Вона пам’ятала чудово, як бігала по сусідах, ховалася від колишнього чоловіка, який сильно написався і заходився бити її та дитину. За кілька тижнів знайома зателефонувала Валі. Вона повідомила, що її колишнього чоловіка більше нема. Його знайшли на вулиці: його не стало від зупинки серця.