Дві молоді дівчини розмовляли за рогом офісу. Одна з них запитала: -Ганно, у тебе ж, якщо я не помиляюся, маленький син? -Так, два з половиною йому. А що? -Мені просто цікаво стало. Ти ж ніби ходиш на роботу, не береш відгулів. А хто з дитиною сидить? Няню взяли? -Ні. Мама приїжджає щодня о 8 ранку, гуляє з Мишком двічі на день, годує, купає. Якщо треба, і у вихідні з ним сидить. Мені так спокійніше. Не з чужою людиною… -Так, пощастило тобі. Нині не кожна бабуся погодиться на таке. Та ще й у такому віці. -Ну, вона ж не безкоштовно це робить.
Як це? Ви що, платите їй? -Звісно. Так вигідніше виходить. Прикинь, ми з ранку до вечора на роботі, ще й дві години на дорогу. А платити за 10 годин няні – не найдешевше задоволення. -І як ви до цього додумалися? -Мама сама запропонувала. Рік тому мені зробили чудову пропозицію. У декреті я могла просидіти ще півтора роки згідно із законом, але відмовлятися від такого варіанту було б безглуздо. Тут мама запропонувала свою допомогу. Сказала, краще мені платіть, ніж якійсь чужій жінці. Ми відразу погодилися, оскільки до цього встигли зустріти кількох нянь: жодної довіри вони не викликали. -Дивно це якось. Нас теж іноді свекруха рятує. Так, не сидить щодня, але жодного разу у житті не натякнула на гроші.
Та якби ми запропонували, вона б точно відмовилася. -Ну, якщо чесно, я теж не в захваті від того, що мати бере у нас гроші. Адже це її рідний онук. Але, якщо чесно, це найвигідніший і найнадійніший варіант. Вона вже рік сидить із онуком. За цей час не було жодних подій. Виплату ми їй жодного разу не затримували. І вона ставиться до своєї роботи максимально відповідально. Подруга так і не спромоглася зрозуміти, як Ганна прийняла цю ситуацію. Але, якщо вже всім вигідно, то й міняти щось точно не варто.