У мене дві доньки. Молодша у мене – приклад для наслідування: відмінниця, старанна дочка та учениця. А ось зі старшою вічно якісь проблеми. Як би там не було, я люблю їх однаково. Та Таня, старша, пішла до свого батька. Я з ним роз лучилася, коли доньки були ще малі. Він просто пішов із сім’ї, але досі не знайшов собі ту, про яку мріяв. 50 років людині – а все шукає. Коли Таня була ще дуже молодою, якось сказала мені, що заваrітніла. Довелося знайомитись з хлопцем та його батьками. Ті заявили, що дочка моя – не пара їхньому синові, нічого ми від них не отримаємо, а за кілька тижнів той хлопець і зовсім зник із міста. У нас була двійка, тому ми з молодшою оселилися в одній кімнаті, а Тані віддали другу, щоб з дитиною було легше.
Коли наро дилася онука, ми були щасливі. Таня чудово справлялася з материнськими обов’язками, у кімнаті у них завжди були чистота та порядок. Але невдовзі Таня різко змінилася. Поки я була на роботі, вона просила молодшу сестру посидіти з дитиною, а сама бігала на побачення – влаштовувати своє життя. Я радила їй сина одразу брати із собою, щоб потім не було зайвих ро зчарувань. Але вона не погоджувалася, і одного разу поїхала з хлопцем на відпочинок і перестала відповідати на дзвінки. З’явилася вона через тиждень, зібрала свої речі і сказала, що якийсь час поживе зі своїм хлопцем. А що буде з дитиною – вона начхати хотіла. Сказала, що втомилася від такого життя. Я вибігла за нею. Підбігла до машини, де сидів цей хлопець, і сказала йому:
У твоєї дівчини є дитина. -Я знаю. Але це не моя дитина. Тому начхати я хотів. Мені дівчина із причепом не потрібна. Так і сказав, і вони поїхали. З того дня минуло два місяці. Молодшій дочці зараз треба вступати за кордон, і їй потрібно виїхати. А я залишити роботу не в змозі, інакше годувати нас не буде кому. Старша дзвонила кілька разів, питала, як там дитина – і все на цьому. Я зараз не р озумію: навіть якщо у них все складеться, як вони житимуть, знаючи, що в іншій частині міста живе їхній син? Навіть уявити собі не можу, як закінчаться її пригоди.